1-а хронiкиРозділ 17 |
|
1 |
|
2 I сказав Ната́н до Давида: „Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою!“ |
|
3 І сталося тієї ночі, і було́ Боже слово до Натана, говорячи: |
|
4 „Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебува́ння. |
|
5 Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра́ до шатра́, і від намету до намету. |
|
6 Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котро́му з Ізраїлевих су́ддів, яким наказав Я па́сти народа Мого: Чому́ ви не збудували Мені ке́дрового храма? |
|
7 А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Савао́т: Я взяв тебе з пасови́ська від ота́ри, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем. |
|
8 І був Я з тобою скрізь, де́ ти ходив, і ви́нищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я́, як ім'я́ тих великих, що на землі. |
|
9 І дав Я місце Моє́му наро́дові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебува́тиме на тому́ самому місці. І він уже не тремті́тиме, а кри́вдники не будуть нищити його, як перше. |
|
10 А від днів, коли Я настанови́в су́ддів над Своїм наро́дом, Ізраїлем, то пони́зив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім. |
|
11 І станеться, коли ви́повняться твої дні, щоб піти до батькі́в своїх, то Я поста́влю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство. |
|
12 Він збудує Мені храм, а Я поста́влю його трона міцно аж навіки. |
|
13 Я бу́ду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму́ від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою. |
|
14 І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки“. |
|
15 За всіма́ цими словами, за всім цим виді́нням, — так говорив Ната́н до Давида. |
|
16 |
|
17 Та й це було мале в оча́х Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління лю́дське, і підніс мене, Господи Боже! |
|
18 Що́ Давид додасть ще до Твого на вшанува́ння Твого раба? А Ти Свого раба знаєш! |
|
19 Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідо́мити про всі ті великі речі. |
|
20 Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що́ ми чули своїми уши́ма. |
|
21 І який є ще один люд на землі, як Твій наро́д, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́да, і щоб установити Собі ймення великих та страшни́х рече́й, щоб ви́гнати наро́ди перед наро́дом Своїм, якого Ти ви́купив із Єгипту? |
|
22 І зробив Ти наро́д Свій, Ізраїля, Собі за наро́да аж навіки, і Ти, Господи, став йому́ за Бога! |
|
23 А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив! |
|
24 А Твоє Ім'я́ нехай буде міцне́, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Савао́т, Бог Ізраїлів — Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поста́влений міцно перед лицем Твоїм. |
|
25 Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм. |
|
26 А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре. |
|
27 А тепер був Ти ласка́вий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, — і він поблагосло́влений навіки!“ |
Первая книга ПаралипоменонГлава 17 |
|
1 |
|
2 На это Натан ответил Давиду: «Так сделай то, что легло тебе на сердце, ибо Бог пребывает с тобою!» |
|
3 |
|
4 «Ступай, передай слуге Моему Давиду, что говорит ГОСПОДЬ! Не ты построишь дом для обитания Моего. |
|
5 Не обитал Я в домах с того дня, как вывел Я израильтян из Египта, и до сего дня, но странствовал с места на место в Шатре Откровения, в Скинии. |
|
6 Сколько бы Я ни странствовал вместе со всеми израильтянами, говорил ли Я одному из вождей Израилевых, одному из тех, кому поручил Я пасти народ Мой: „Почему вы не построите Мне дворец из кедра“? |
|
7 И теперь передай слуге Моему Давиду, что говорит ГОСПОДЬ Воинств: „Я взял тебя с пастбища, где ты прежде ходил за овцами, чтобы ты стал правителем народа Моего, Израиля. |
|
8 Я пребывал с тобой во всех твоих странствиях, Я истреблял у тебя на виду всех твоих врагов, и Я прославлю имя твое, уподобив его именам великих мира сего. |
|
9 Я обустрою место для народа Моего, Израиля, подобно саду насажу его, и будут они жить там, и никто не побеспокоит их. Не будут более злодеи губить их, как бывало прежде, |
|
10 еще с тех времен, когда ставил Я судей над народом Моим, Израилем. Я дам тебе победу над всеми врагами твоими“. |
|
11 „Когда исполнятся дни твои и настанет время отойти к праотцам, Я возведу на твой престол потомка твоего, одного из сыновей твоих, и упрочу царство его. |
|
12 Он возведет Храм Мне, а Я утвержу престол царства его вовеки. |
|
13 Я стану ему Отцом, а он будет Мне сыном! И любви Моей неизменной не отниму у него, не поступлю с ним так, как с твоим предшественником. |
|
14 И поставлю его в доме Моем и в царстве Моем навеки, и престол его утвердится навеки“». |
|
15 Все эти слова и видение Натан пересказал Давиду. |
|
16 |
|
17 Но даже и это показалось Тебе недостаточным, Боже! Ты предсказал мне, слуге Своему, будущее потомства моего и явил мне волю Твою о будущих поколениях. ГОСПОДИ Боже! |
|
18 Может ли что добавить слуга Твой Давид? Ты прославил слугу Твоего. Ты ведь знаешь слугу Своего! |
|
19 ГОСПОДИ! Ради слуги Твоего по Своей воле Ты сотворил эти великие деяния и поведал о делах столь великих. |
|
20 О ГОСПОДИ! Нет равного Тебе, и нет иного бога, кроме Тебя, как мы и слышали это своими ушами. |
|
21 Какой народ сравнится с народом Твоим, Израилем, — единственным племенем на земле, которое Бог пришел искупить и соделать Своим народом, чтобы прославить тем Свое имя? Ты свершал великие чудеса, внушающие трепет, изгоняя народы перед Твоим народом, который Ты вывел из Египта. |
|
22 Ты избрал Израиль, соделав его народом Своим навеки, и Ты, ГОСПОДИ, стал Богом его. |
|
23 |
|
24 Да, утверди. И да будет возвеличено имя Твое вовеки в словах: „ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израилев, — Он Бог над Израилем!“ И род слуги Твоего Давида да стоит пред Тобою твердо. |
|
25 Ведь Ты, Боже мой, открыл слуге Своему, что Ты Сам произведешь от него великий род, и потому слуга Твой осмелился молиться Тебе. |
|
26 О Господи, Ты есть Бог! Доброе Ты поведал слуге Своему. |
|
27 Потому яви благоволение Твое и благослови род слуги Твоего, да будет он вовеки пред Тобой. Ведь если Ты, ГОСПОДИ, благословишь — вовеки благословен он будет!» |
1-а хронiкиРозділ 17 |
Первая книга ПаралипоменонГлава 17 |
|
1 |
1 |
|
2 I сказав Ната́н до Давида: „Зроби все, що в серці твоєму, бо Бог із тобою!“ |
2 На это Натан ответил Давиду: «Так сделай то, что легло тебе на сердце, ибо Бог пребывает с тобою!» |
|
3 І сталося тієї ночі, і було́ Боже слово до Натана, говорячи: |
3 |
|
4 „Іди, і скажеш Моєму рабові Давидові: Так сказав Господь: Не ти збудуєш Мені цього храма на перебува́ння. |
4 «Ступай, передай слуге Моему Давиду, что говорит ГОСПОДЬ! Не ты построишь дом для обитания Моего. |
|
5 Бо Я не сидів у храмі від дня, коли вивів Ізраїля, аж до дня цього, і ходив від шатра́ до шатра́, і від намету до намету. |
5 Не обитал Я в домах с того дня, как вывел Я израильтян из Египта, и до сего дня, но странствовал с места на место в Шатре Откровения, в Скинии. |
|
6 Скрізь, де тільки ходив Я між усім Ізраїлем, чи сказав Я хоч слово котро́му з Ізраїлевих су́ддів, яким наказав Я па́сти народа Мого: Чому́ ви не збудували Мені ке́дрового храма? |
6 Сколько бы Я ни странствовал вместе со всеми израильтянами, говорил ли Я одному из вождей Израилевых, одному из тех, кому поручил Я пасти народ Мой: „Почему вы не построите Мне дворец из кедра“? |
|
7 А тепер так скажеш рабові Моєму Давидові: Так сказав Господь Савао́т: Я взяв тебе з пасови́ська від ота́ри, щоб став ти володарем над Моїм народом, Ізраїлем. |
7 И теперь передай слуге Моему Давиду, что говорит ГОСПОДЬ Воинств: „Я взял тебя с пастбища, где ты прежде ходил за овцами, чтобы ты стал правителем народа Моего, Израиля. |
|
8 І був Я з тобою скрізь, де́ ти ходив, і ви́нищив Я всіх ворогів Твоїх перед тобою, і зробив Я тобі ім'я́, як ім'я́ тих великих, що на землі. |
8 Я пребывал с тобой во всех твоих странствиях, Я истреблял у тебя на виду всех твоих врагов, и Я прославлю имя твое, уподобив его именам великих мира сего. |
|
9 І дав Я місце Моє́му наро́дові Ізраїлеві, і посадив його так, що він перебува́тиме на тому́ самому місці. І він уже не тремті́тиме, а кри́вдники не будуть нищити його, як перше. |
9 Я обустрою место для народа Моего, Израиля, подобно саду насажу его, и будут они жить там, и никто не побеспокоит их. Не будут более злодеи губить их, как бывало прежде, |
|
10 А від днів, коли Я настанови́в су́ддів над Своїм наро́дом, Ізраїлем, то пони́зив усіх ворогів твоїх. І звіщаю тобі, що Господь збудує тобі дім. |
10 еще с тех времен, когда ставил Я судей над народом Моим, Израилем. Я дам тебе победу над всеми врагами твоими“. |
|
11 І станеться, коли ви́повняться твої дні, щоб піти до батькі́в своїх, то Я поста́влю по тобі твоє насіння, що буде з синів твоїх, і поставлю міцно його царство. |
11 „Когда исполнятся дни твои и настанет время отойти к праотцам, Я возведу на твой престол потомка твоего, одного из сыновей твоих, и упрочу царство его. |
|
12 Він збудує Мені храм, а Я поста́влю його трона міцно аж навіки. |
12 Он возведет Храм Мне, а Я утвержу престол царства его вовеки. |
|
13 Я бу́ду йому за батька, а він буде Мені за сина, а милости Своєї Я не відійму́ від нього, як відняв Я від того, що був перед тобою. |
13 Я стану ему Отцом, а он будет Мне сыном! И любви Моей неизменной не отниму у него, не поступлю с ним так, как с твоим предшественником. |
|
14 І поставлю його в храмі Своїм та в царстві Своїм аж навіки, і трон його буде міцно стояти навіки“. |
14 И поставлю его в доме Моем и в царстве Моем навеки, и престол его утвердится навеки“». |
|
15 За всіма́ цими словами, за всім цим виді́нням, — так говорив Ната́н до Давида. |
15 Все эти слова и видение Натан пересказал Давиду. |
|
16 |
16 |
|
17 Та й це було мале в оча́х Твоїх, Боже, і Ти говорив про дім Свого раба на майбутнє, і Ти показав мені покоління лю́дське, і підніс мене, Господи Боже! |
17 Но даже и это показалось Тебе недостаточным, Боже! Ты предсказал мне, слуге Своему, будущее потомства моего и явил мне волю Твою о будущих поколениях. ГОСПОДИ Боже! |
|
18 Що́ Давид додасть ще до Твого на вшанува́ння Твого раба? А Ти Свого раба знаєш! |
18 Может ли что добавить слуга Твой Давид? Ты прославил слугу Твоего. Ты ведь знаешь слугу Своего! |
|
19 Господи, ради Свого раба та за серцем Своїм зробив Ти все це велике, щоб завідо́мити про всі ті великі речі. |
19 ГОСПОДИ! Ради слуги Твоего по Своей воле Ты сотворил эти великие деяния и поведал о делах столь великих. |
|
20 Господи, нема Такого, як Ти, і нема Бога, окрім Тебе, за всім тим, що́ ми чули своїми уши́ма. |
20 О ГОСПОДИ! Нет равного Тебе, и нет иного бога, кроме Тебя, как мы и слышали это своими ушами. |
|
21 І який є ще один люд на землі, як Твій наро́д, Ізраїль, щоб Бог приходив ви́купити його Собі за наро́да, і щоб установити Собі ймення великих та страшни́х рече́й, щоб ви́гнати наро́ди перед наро́дом Своїм, якого Ти ви́купив із Єгипту? |
21 Какой народ сравнится с народом Твоим, Израилем, — единственным племенем на земле, которое Бог пришел искупить и соделать Своим народом, чтобы прославить тем Свое имя? Ты свершал великие чудеса, внушающие трепет, изгоняя народы перед Твоим народом, который Ты вывел из Египта. |
|
22 І зробив Ти наро́д Свій, Ізраїля, Собі за наро́да аж навіки, і Ти, Господи, став йому́ за Бога! |
22 Ты избрал Израиль, соделав его народом Своим навеки, и Ты, ГОСПОДИ, стал Богом его. |
|
23 А тепер, Господи, нехай стане певним аж навіки те слово, яке говорив Ти про Свого раба, і зроби, як говорив! |
23 |
|
24 А Твоє Ім'я́ нехай буде міцне́, і нехай буде велике аж навіки, щоб казали: Господь Савао́т, Бог Ізраїлів — Бог для Ізраїля, а дім Твого раба Давида поста́влений міцно перед лицем Твоїм. |
24 Да, утверди. И да будет возвеличено имя Твое вовеки в словах: „ГОСПОДЬ Воинств, Бог Израилев, — Он Бог над Израилем!“ И род слуги Твоего Давида да стоит пред Тобою твердо. |
|
25 Бо Ти, Боже мій, об'явив Своєму рабові, що Ти збудуєш йому дім, тому раб Твій знайшов потребу молитися перед лицем Твоїм. |
25 Ведь Ты, Боже мой, открыл слуге Своему, что Ты Сам произведешь от него великий род, и потому слуга Твой осмелился молиться Тебе. |
|
26 А тепер, Господи, Ти Той Бог, і сказав про Свого раба оце добре. |
26 О Господи, Ты есть Бог! Доброе Ты поведал слуге Своему. |
|
27 А тепер був Ти ласка́вий поблагословити дім Свого раба, щоб бути навіки перед лицем Твоїм, бо Ти, Господи, поблагословив, — і він поблагосло́влений навіки!“ |
27 Потому яви благоволение Твое и благослови род слуги Твоего, да будет он вовеки пред Тобой. Ведь если Ты, ГОСПОДИ, благословишь — вовеки благословен он будет!» |